1. Організуйте обговорення прочитаного дітьми оповідання В. Сухомлинського "Глуха дівчинка".
2. Після обговорення запропонуйте дітям “приміряти” чарівні окуляри та відчути себе іншими людьми. 
3.  Попросіть учнів та учениць мовчки витягнути картки. Після цього поясніть, що вони не повинні нікому показувати картки. Запросіть усіх сісти, де кому зручно, й уважно прочитати картки:

• дитина з порушеннями опорно-рухового апарату, пересувається на візку.
• дитина з травмою ноги, пересувається на милицях.
• дитина з порушеннями зору, нічого не бачить.
• дитина з порушеннями слуху, нічого не чує.
• дитина з мовною вадою (заїкається). 

4. Далі попросіть учнів і учениць починати думати про особливості тих дітей, про яких написано на їхніх картках. Запропонуйте пройтися класною кімнатою та уявити, як це може зробити дитина з особливостями, написаними на їх картках.

5. Вийдіть з учнями й ученицями та пройдіться школою (до їдальні, вбиральні, спортивної зали, сходами тощо) та шкільним подвір'ям. Запропонуйте дослідити шкільне середовище “очима” тієї особи. 

6. Зверніть їх увагу, що важливо не виконувати роль, а вийти та уявити, як це бути іншою людиною.

7. Проведіть дебрифінг, використовуючи такі запитання для обговорення вправи:

• Як ви відчували себе, коли дивилися “іншими” очима на шкільне середовище? (Коли діти озвучують свої відчуття, можуть називати, що було написано на їхній картці).
• Поміркуйте, наскільки є придатними/зручними умови у нашому класі та школі для перебування дітей із різними порушеннями здоров'я?
• Як почувала себе Ніна з оповідання “Глуха дівчинка”? Чому?
• Чи знаєте ви людей, які не схожі на інших? Яку реакцію вони викликають? З якими труднощами вони зустрічаються у спілкуванні з друзями, знайомими, не знайомими людьми?
• Що означає вислів “мати глухе серце”?
• Як би ви вчинили, якби до нашого класу прийшов/-ла учень/учениця з порушенням слуху, зору, вадами мовлення?   
• Що у нашому класі та школі можна зробити для рівності та комфортного перебування кожної дитини/людини?

8. Після обговорення надайте дітям декілька порад, які можуть допомогти  їм навчитися правильній комунікації з іншими людьми:

• Крісло колісне, милиці та інші допоміжні засоби — частина особистого простору, тому не потрібно їх чіпати без дозволу людини.
• Неочікуваний дотик з метою схопити до руки або іншої частини тіла людини може порушити її баланс, тому також утримайтесь від цих дій.
• Наявність інвалідності чи порушень не означає, що людині потрібна допомога, завжди питайте перш ніж почати допомагати!
• Під час спілкування ведіть себе звичайно - перед вами звичайна людина! 
• Бачте перед собою особистість, а не інвалідність!